Доххх... Нескінченна купа траблів із моїми тематичними блогуе (зара відвалилось sumo.pp.ua, хрон зна — чому [саме зараз], в акурат напередодні Хару Башьо) може промовляти до мене дві протилежні ідеї: 1) Мені нафіг не треба всім цим займатися; 2) Мені треба все це приводити до ладу й послідовно відроджувати... Пункт 2 мені подобається більше.
Впродовж життя доводиться долати усіляку рясну хрінь, на різних рівнях. Звичайно, можна сказати, =я устал, я ухожу=, але краще — ЙДІТЬ ДО ДУПИ!, я не збираюся зупинятись!
19:42 07.03.2024: В принципі, для того й «робив» домен ozumo.eu.org. Переніс повністю сумошний бло. Тимчасово чи ні — час покаже.
Зроблю все ж таки переклад інтерв'ю Лари, яке вона дала представниці FIS після своєї 45-ї перемоги на супергіганті №1 у Квітф'єлі. .. Хочу сказати, що вашому покірному Лара, багато, багато років тому, приглянулась не тільки за талант, майстерність та красу, а й ось за вміння розуміти і аналізувати багато важливих речей. Це в неї було завжди, просто зараз до цього додався ще впевнений спокій, близький до дзену. Стану такого рівня їй іноді бракувало в минулі епохи. Мені дуже подобається се.
[Про 8 перемогу і кращий сезон.]
Я дуже щаслива, я маю на увазі, я ніколи не розраховувала, що зможу все ще змагатися у 32 роки та з такою послідовністю в чомусь. Так, це чудово! Тяжкий труд приніс плоди. Я щаслива, за мою команду, за усіх, хто допомагає мені на цьому шляху. Так, я вже дивлюсь вперед, на наступні гонки, і постараюся зберегти хороший скіінг.
[Яку стратегію ви використовуєте цього року?]
Ну, тут нема ніякої стратегії, я просто намагаюсь насолоджуватися тим, що роблю. Знаю, я не буду виступати ще на тисячах стартів, тому намагаюсь отримувати задоволення від якості мого катання, це дуже хороше відчуття. Я відчуваю велику втіху, не тільки тому, що получається швидко спускатись на лижах, а ще й тому, що це приносить прекрасні емоції. І тому, що не буду відчувати це іще протягом тисячі років, знов ж таки...
[Відчуваєте тиск чи ні?]
Ну це залежить від... Іноді я сама заганяю себе під тиск, бо вважаю, що повинна показати щось, хочу показати щось. Однак, з іншого боку, я можу дуже швидко від цього звільнитись, бо, як я казала, я розумію: нічого не зміниться — буде однією гонкою більше чи однією менше; йдеться загалом про все, що я зробила, й я, по факту, все ще тут, я, по факту, змогла повернутися після великої травми. Це відняло в мене дуже багато часу — щоби знову віднайти свіжість і легкість на лижах. Я думаю, це — найважливіше для мене. Але, в кінці кінців, я розумію, лижі — це моя робота, а у житті я щаслива мати багато інших важливих речей.
2.III.2024, Kvitfjell.
Уф. Ні, так просто не обійдеться... Спробую менш емоційно, ніж нижче... Спорт, мається на увазі — вищих досягнень, професійний, результативний, провідний спорт — це одна з лічених публічних професій, де людина неухильно завершує діяльність в дуже молодому віці (порівняно, але — так). Решта, ну, там, музиканти, актори, художники, письменники, журналісти, нейрохірурги, навіть політики тощо, можуть займатися своєю (улюбленою чи грошовитою, або both) справою усе життя. Поки є сили та бажання. Й таке. І якщо людина дуже талановита і наполеглива, працьовита та завзята, вона впродовж десятиліть в своєму ділі, своєму житті виявляє солідне якісне зростання. Або просто тримається на рівні (беремо кращі приклади, не алконавтів якихось), що приносить людям задоволення та користь, в тому або іншому сенсі. І справжній прихильник йде все життя поряд зі своїм кумиром...
Спортсмен же, в 30, ну, в к. в., 40 з невеличким хвостиком років перетворюється на сугубо приватну людину. Хтось може розпочати нове життя на тренерській лаві (не дуже багато великих =гравців= перетворились на великих тренерів), хтось безнадійно блукає політичними клоаками, хтось крутить крупний бізнес, головою, руками чи тільки обличчям, поки =кудрі ещьо прімєлькалісь=. Або взагалі веде ілюзорне життя, бо може собі дозволити, напахавшись змолоду за довгий франк. Але нічого, що можна порівняти з тим захватом, захопленням, магією, які кожен очевидець по всій земній кулі відчував, пенсіонер спортивного значення не виробляє більше. І це особливо прикро, коли то була унікальна майстерність, унікальній талант, унікальна особистість...
Так, 1000 років воно таке... І нікуди це не подінеш. Нічого не поробиш. Просто порожнеча, яка утворюється від, ох, суму за ідеальним, коли ти це ідеальне майже кожен день бачив, вона нічим (ніким) не заповнюється. Може це вікове вже. Я якось узяв продивився фінішний список Тур де Франс 2000 року. Я пригадав кожного, від семикратної примари до лантен ружа. Кожен для мене був велетнем тоді. Я запам'ятав кожного на все життя. Зараз це було б неможливим, незважаючи на те, що велогони усе також носяться на релятивістських швидкостях... А хтось, ще й похлєщє мене старпер, хто кожного сезону припадає до тих французьких орографічних впуків і випуків, тільки-но відчути на півшишечки вихлоп Париж якої-небудь Ніцци, звичайно мені заперечить. Значить, це персональне. Життя якось направляє віддаленими стежками. Чи може ми самі направляємо усе в нашому житті, без виключення?
Ах. Те, що мені вдалося прочитати між рядками цього інтерв'ю (воно було в хвості трансляції, як завжди, можете передивись, якщо маєте бажання), я можу розділити на 2 частини. Перша, більша. Лара дуже пишається своїми досягненнями, особливо на тлі кількох важких років, які дійсно могли її заставити покинути спорт, і їй дуже хочеться продовжити ще. Ай фил ит. А другий бік, ця, ой, суспільна стандартна зобов'язаність бути дружиною при чоловікові. Це не тільки бажання явне, це міцні підсвідомі, фактично, преотологічні, конструкції, особливо у католицькій Європі. Ця штука її тягне в бік білокам'яного палацу з палісадником із кипарисів, чи що воно там зростає.. З моєї точки зору це, вибачайте за етруську риторику, херово. Бо ця концепція застаріла ще на момент написання Шекспіром «Приборкання норовливої», це настільки якісна надсмішка над суспільними ідеалами, що тільки за це пану Вільяму можна було поставити золотий бюстик й наділити гербом з мерлетками. ...Бо є ізвєчний план. =Оба-на, тобі 25 років, ти незаміжня, треба, треба, треба, тобі тридцять, де твої діти, треба, треба, треба, тобі сорок, чого ти працюєш, а хто буде вести дім, дітей та чоловіка? Де сніданок?! Біжу, бужу, біжу. ... Ааааааа....
Мені дійсно цікаво, що нового є серед «важливих речей» у Лари. Може якісь творчі проекти? Вона дуже розумна і сильна характером леді. Я не можу уявити її в ролі простої домогосподині, навіть якщо там анфілади на гектар та стоп'ятсот лакеїв. Це так, гх, неглибоко, що й вимірити неможливо. А... Може це моя смутна ілюзія? Бо я відчайдушний романтик, який вважає, що людина, кожна людина, має постійно підніматися уверх, навіть якщо усе життя спускається згори.
Ніколи не знаєш, куди затягне ця проза.
Еее. Чи є там на місці специ, щоб забабахати протитуманний шаманський танок «Тиблочко»? Даби гонку все ж таки можна було завершити... Занадто багато зроблено та віддано сил нашими улюбленими леді, щоб...
О, тіки я це промовив, гонку пустили знов. Суперь.
Чвах.. Ледека обіграла Кайсууу.... Дох. Любить вона псувати людям свято. Згадана нижче Анна Ф. не дасть збрехати-с. Та й Ларця, яка залишилася 4-ю на ол-ді 18-го року.
Конні вже сьома. Боротьба за малий глобус переклалася на інший галс..
Ельведина так добре йшла, ііі.. бах, 13...
Федеріці потрібні якісь екстремальні умови, щоб потужно викластись на повну. Так було в Тремблані, так стало тепер тут. В неї і Марти Бассіно був найгустіший туман. Марта продула вагон секунд, Феде грюкнула –.90!
Ну добре, більше половини учасниць стартували. Гонка може бути зарахованою офіційно. Я так думаю? Картинки в мене нема. Чи, може, там вже сонце, як в минулому році, на радість Францисці Ґрітчш? ... Гхфф... Знову пауза.
20 учасниць залишилось, відстартувало 28. Бриньоне — Ґут — Ледецка. Кайса — 4. Лорен Макуга, знову персонал бест — 5. Забув вчора відзначити нову яскраву американську зірку, що сходить на очах. (Цікаво, що в українській мові сходити і сходити можуть означати два протилежні напрямки. Який синонім? Мабуть більш архаїчне «зіходити»? Та ні. Воно теж.. туди-сюди ж.) ===A RISING STAR===
Окей зен. Гонка прямує до завершення, хвала Творцю. Все ж таки вдалося провести 2 старти. Федеріка теж, нарешті, перевищила суму балів Мікаели Ш. ... 4 відміни, 400 очок. Й роби з цим, що хочеш. Можна на стіночку повісити. У вбиральні.
Ще раз. Я персонально вважаю, що, ах, сходження з траси — це програш. Самий натуральний. Тільки він не вимірюється сотими долями секунди, але годинами (або тижнями, місяцями, роками) до наступного старту. Мікаела, з низки причин, припустилась значної помилки, не справилася з трасою, втратила увагу та контроль над своїм тілом.. І суперниці, які володіли собою і трасою набагато краще, повинні отримувати за це нагороду. Ось це — ближче до «справедливості». Теж саме сьогодні, як я вже сказав: можна скільки завгодно скаржитись на туман, але переможниця отримала його найбільше — й пречудово розібралася з цим марноблукаючим бовдуром. А хтось його забоявся. Навіть Ларця, згідно зі своєю філософією =спокійного фінішування=, пройшла сьогодні просто надійно, без форсажу. Що мудро, але не виграшно.
fisalpine
Бррррава, Феде! 25-та перемога на кубкові світу!
swissskiteam
89-й подіум Лари Ґут. Кондиції на трасі можна наочно побачити. Було весело.
Скажіть мені, хто й коли ось так буде вболівати за Кайсу Лі? Ох, Ран...
swiss-ski.ch
45? 45! — Ларця — ягідка завжди!
Здається, ціла вічність минула з, гх, минулого проведеного старту. Уфффф... Забілілі сніги трошки відступили, туманчик бовтався, але нестрашний. Гонка виглядала. Чудова складна технічна траса, на майстерність та холоднокровний розрахунок. Брава, Лара! Найвищий пілотаж. Й, безумовно, браво, браво, Конні та Мірі!
alpineteamnorway
Норвежки перший домашній старт.., ну, не справилися вони з ним. Рангіль лише 12, а Кайса, без особливого ентузіазму, покинула трасу в створі, який, гхм, є по силам їй та майстерності. Можна припустити, що важко концентруватися, ... однак — треба ж!
І знову аплодую Ельведині Музаферії! Дуже почесне дев'яте місце, підтвердження правильного шляху та невипадковості кранмонтанського рекорду. Все можливо на кубкові світу, навіть не маючи за плечима австрійського чи швейцарського комбінату. Треба лише наполегливо працювати і вірити в себе.
fisalpine
Оця зубастість ближча до принагідної. 45-та ж перемога! До великої Ренате Гечль один крок! І, що би там не було, це вже рекордний сезон у Лари: 8 перемог — 14 подіумів!!! Коли було 7 перемог, було менше подіумів, 9. Коли було 13 подіумів за весь сезон, було 6 =лише= перемог. Хіба можна казати про вік в спорті, коли найкращі досягнення здобуваються дещо пізніше, ніж, зазвичай, стандартно сприймається широким загалом й спеціалістами. Спортивне життя на найвищому рівні, що зростає іще, довжиною в майже 15,5 років!
З курйозів, мабуть. Хтів глянути ще разок результати, дивлюсь, на тридцятому місці молода південнотіролька Сара Талер, а закоханнястраждальна увесь сезон Франциска Гриттчччшш.. дискваліфікована. За що? Фтор, не дай бо? Гм.. Ґрати вона не чіпляла зсередини, наскільки було видно. Інвентар? Мене завжди ці дисквали, за боти чи лижі, дивували. Хто й що хоче вигадати? (Я розумію, коли в стрибках ті вивірколітяжні костюми..) Та звідки там ті зайві міліметри вичавлюються? При сучасному надточному виробництві, кому воно наф... Одначе, маємо. А може в пику комусь зацідила? Чого на нерві не бува? Трохи прикро, що так в неї якось (раптом) спортивна складова життя пішла шкереберть.. Й, розумієте, 700 франків за 30 місце зайвими, коли приходиться самотужки оплачувати готелі та переїзди, не були б.
alpineteamnorway
Ось (сльози так і течуть). Така, доволі скромна церемонія проводів найкращої норвезької гірськолижниці на пенсіон. Знов ж таки, у сьогоднішньому інтерв'ю Бриньоне відзначила, що почувається на 25 років (можемо припустити, що вона не має наміру завершувати виступи у поточному році? До олімпіади? Таки?). Це несказанно прекрасно. Рангіль на два роки молодша. Йде на гражданку. .. Звичайно, рівень задіяності в роздачах на кубкові світу у Рангіль і Феде дещо різний. А затрати, мабуть що, однакові. Кілька тижнів відпочинку після кубку світу, тренування в залі, тренування на відкритому повітрі, на льодовиках, поки вони ще доступні, потім Південна півкуля, потім вже й вересень, шліфовка передсезонки, а там й Зьольден намалювався на п'ять місяців вперед... 15 років поспіль.
Я не люблю рахувати чужі гроші, але можемо обережно припустити, що Феде заробила кілька мільйонів ойро, на відміну від Рангіль, у якої, ну, кілька сотень тисяч. Що теж, для більшості =простих= людей Землі — недосяжні багатства. Але все у порівнянні. І ще кілька років =забесплатно= надривати одну з найпрекрасніших частин свого тіла... Не хтиться. А хтиться простого людського. Припустимо, поздоровляємо Анну Феннінгер із народженням другої дитини. А це ще не на 15, на 20 років неспинної праці. І не відмовишся. Хоча різне бува, в цій скорбній цивілізації. Чи то свобода? Чи є вона в соціально адаптованої людини не тільки першого світу? Мабуть що — ні. Лише поодинокі випадки. Які все одно вважаються нещасними маргіналами, бо не вбудовані повністю в соціальні ланцюги. Не течуть по тих суспільних трубах у вірному напрямкові. Свободен, значит, одинок.
Фіг його знає? Чи то може задовольнити: робити щось яскраве та значуще на очах усього світу... А потім тихенько перетворюватись на непомітну приватну людину в ослоанській субурбії? Я знаю, що це невідворотно. Але.. відчуття якогось даунгрейду, відмови натхненно бігти уверх по ескалатору еволюції, який завжди преться униз, і так легко сісти на цю сходинку й поринути в безодню, що огортає ніжною комфортною знемогою буття у небутті...
Блаженні мандарини, ото нашкрябав...