33
27.IV.2024 04:20
Із задоволенням вітаю дорогоцінну Лару з 33-м днем народження! Ще дуже молода дівчина, тобто дамочка. І ще багато рекордів чекають на побиття. Чого й бажаю. Якщо буде бажання. Ну, й всього потрібного щастя людського без обмежень. Й міцного здоров'я. Та різноманітних натхнень.
Я, особисто, невимірно вдячний Ларі за минулий сезон, який подарував мені стільки феєричних емоцій, дуже, дуже потрібних. І взагалі — за ті 15 років, що я бачу її на трасах кубка світу, чемпіонатів та олімпіад. Було різне, були сезони важкі, але Лара завжди залишалась дуже цільною, принциповою і гідною особистістю. Окрім того, що вона чарівна й прекрасна жінка. Це неймовірна радість і честь — бути свідком потужної кар'єри такої талановитої й чудесної людини.
З днем народження, дорога Ларо!
Дякую. Дякую. Дякую.
Якщо ви, дорогі друзі й колеги, мене спитаєте, які в мене найулюбленіші моменти у виконанні Лари Гут у минулому сезоні. То я спочатку відповім, що вони усі мегакласссссні (навіть відчайдушний скріііім при пропускові воріт на суперджі у Валь д'Ізері, що тільки підтвердив ларцину рішучість та небайдужість до результатів й гонитви за сумарними цілями). Але, якщо вже виділяти те, що дійсно було неймовірним (як на мене): це два заїзди. Один переможний (як виявилось дуже згодом), а другий не переможний (як виявилось дещо згодом), зате напрочуд зібраний, потужний й точний, зважаючи на обставини.
Перше — це перемога на гіганті у Андоррі, з 9-го на 1-ше місце. Друге — даунхил №1 у Кортині, відразу після падіння Шиффрін та величезної напруженої паузи, викликаної процесом дивної евакуації Мікаели (про що ми, може, поговоримо окремо, бо є заявка від постійних читачів)).
Андоррський гігант здавався після першої траси шматком розчарування. Лара припустилась численних помилок, і надій на золото майже не було. Але друга спроба досягти вершин вдалася, навіть зважаючи на грубу помилку за декілька воріт до фінішу. Що вполовинило гандикап, набраний по трасі. Однак, суперниць теж затягувало в цю вирву, або їм не вистачало чогось, навіть, якщо прохід получався на перший погляд пристойний. І що вийшло? 8-кратний оргізмъ.
Се було дуже волнітєльно для спостереження. Зате й ваш покірний поводив себе саме ось так, як Ларця на скрінах. Звичайно, багато хто говорить: повезло. А чому, раптом? Вони програли, вона виграла. Вона пройшла трасу краще, ніж усі суперниці. Все було в їхніх, е, ногах. Тому я й ціную гонки із роздільним стартом. Спортсмен залишається один з двома невідомими. З трасою і собою. І майстерність у тому, щоби знати себе й відчувати трасу нутром. Що досягається не тільки талантом, але й довгою завзятою наполегливою працею. Яка й приносить ось такі чудесні плоди, навіть, коли уся малина вважалась затоптаною.
Чарівність двохспробних технічних видів тільки зауважує те, що сказала Лара у інтервью: «Не кінець, поки не закінчиться». (Й — так, те, що я казав раніше. Як мені сподобалась стримана реакція Марти Бассіно, коли вона програла 6 місць, починаючи з першого!.. Вона не згиналась навпіл, не верещала, не лаялася, не ударяла палкою о сніг. Просто гідно прийняла ці сумні обставини (у яких ніхто не винуватий, окрім неї, натурально). Не перші в сезоні — дуже неяскравому і важкому. Хотілося її обняти й не відпускати.)
І ще цікавий момент. Перед стартом Рангіль, Ларця зійшла з червоного трону і схвильовано задивилась у великий монітор на стадіоні. Шана та повага до сильної й гідної суперниці. Яка може (гххх, могла) в будь-який момент видати дещо особливе.
Ну, а в Кортині, після фінішу Лара видала такий собі навіть не крик, а зойк. Вона, в принципі, дуже рідко дозволяє собі голосні реакції, навіть, коли перемагає (на контрасті з Бриньйоне та Годжею). А тут зрозуміло стало — чого коштував їй цей заїзд. Скільки не тільки фізичної енергії було потрачено, ба нервової, ментальної. Така зібраність, концентрація і увага, після того, як усіх в стартовому містечку шокувало та розчинило падіння найкращої непереможної ніколи-не-влітаючої-у-сітки Мікаели: це — золотий фонд гірських лиж. Тому що потім почався той самий «метеоритний дощ». Починаючи з Бриньйоне, голова якої була заповнена цією Мікаелой вщент. Вона навіть припустилась тої ж самої помилки перед «Шиффрельтою», перед поворотом на Шусс. І, викрутившись без особливих труднощів, повністю забула про небезпеку Дельти. На якій й грохнулась, в останній момент спромігшись убезпечити падіння... Оххх...
Отже, ось. Два моменти, два заїзди Лари, які я передивляюсь з особливою повагою та задоволенням. Ну, а те, що вона не робот, а людина, у якої є перенапружені нерви і кінчаються сили, показала нам її безпорадність на фіналі у Заальбахові. Що тільки підкреслює, який було пройдено тернистий шлях від Зьольдена до Заальбаха. 28 гонок.
Ще раз, і ще, гіп-гіп! УРА! Брава, Лара, бравіссіма!
Возвращєнєцъ
24.IV.2024 12:20
Матка боска маастрихтська! Хіршер повертається! Але під прапором Низьких Земель. Яка жабка придавила?
Зрозуміло було, що він рано зав'язав. А, дивлячись, мабуть, на Ларцю, подумав, що ще не пізно розв'язати та по-легкому нарубати копійчин. Бо Одерматт знімає з кубка світу крема як дитя у пастичерії. Цікаво буде. Принаймні, потужний рекламний розголос забезпечено. Оборудка вже завертілася.
Дайош Дідьє Куша взад!
Якщо вже казати про активне спортивне довголіття на міжнародному рівні:
Вікерсунн-2024. На тлі майже 52-річного йокодзуни Норі, навіть присутньо-відсутній десь Сімон Амманн виглядає як 17-тий маегашіра заходу..
Енд єсс, я згадав про пиріжки з трампліну вперше за 254 роки.
Щодо Хіршера, якщо йому не проплатять якісь пенсійні пільги, йому прийдеться починати усе з нуля. Бо рейтинг ФІС — штучка дуже таємнича, але еквівалентно уперта. За п'ять років перерахунків... Він, напевне, буде сіятись у 60-70-х номерах, якщо взагалі отримає рівень =кваліфікації= на КС. Уявляєте, володар 8 ВКГ повинен буде цельноє лєто стартувати на усіляких задупських першостях водокачок та бензоколонок... Це, натурально, хороша перевірка на смиренні чесноти новонабутого голландця. Наскільки він виявиться летючим?
А запевніть мене, будь-ласочка, що це не був тихий-тихий, але жорсткий баан за допінг... Забагато чудернацьких відставок ми спостерігали останніми роками.
Un paese normale..
24.IV.2024 10:00
martabassino
Ну, по-перше, сама світлина, на чолі з Лоллі Піровано, не міг же я це прекрасне оминути. Ну і там ще великий фотопост у Марти в інсті. Те і се. Але я б не став це опубліковувати, якби не цікавий коментар:
Ви [дівчата] красиві, сильні та швидкі. Але те, чому вас змушують бути солдатками, карабінерками, фінансистками, а не просто спортивними професіоналками, яких підтримує нормальна країна... залишається таємницею.
Це дуже давня тема, про яку я задував ще за часів фанатичних сплесків на велоблогові, десь у 17—18 рр. Італійка не має права бути професіоналкою у спорті. Це не припустимо з точки зору італійських фіскальних і соціально-забезпечувальних законів. Вона просто не може, бо буде бо-бо. Точніше нуль. Ані нормального соцстрахування (пенсійного, наприклад, чи медичного), ані нормальної податкової історії. По-суті, жінка в спорті в Італії поза законом, поза суспільством. Давайте скажемо це вголос: як путана. Окрім випадків, коли вона суміщує спорт — як аматорка, і (держ)службу, як «професіонал», чиновник при погонах того чи іншого кшталту.
Це ніби в античності: жінки, діти, раби та гайдзіни не рахуються за людей. Однак, в принципові, досі усім по барабану. Окрім самих спортсменок, мене та оцього чувака.
Рятівниці Уестеррайху
24.IV.2024 04:20
head_rebels
Ну, подивіться, яка нарядна й красива Штефі, навіть готишно-симпатишна. Найкраща спортсменка Тіролю у рік 2023-й (хоча усі здобутки, за які прийшов сей ізмождьонний Оскар, були у 24-му)! І що ми бачимо на цьому ч0рному тю.. еее.. мережеві? Цолль земель австрійських. Таможня дала добро? Інакше ніяк?
head_rebels
А ось як зустрічають на родінє героїню. Кумберг хутор марктгемайнде, це, практично, Словенія. Великоліпна Корнелія Хюттер з іменним сиром. Й.. ця шапка колхізна, ця куртка формена. Бувають же в них такі пишні красиві народні австрійські суконки? Це було б більш доречно, особливо до традиційного лапсердака даного вповноваженого дядечка. А ще (вже) спекотно, мабуть, по-зимовому одягатися?
Так рідко можна побачити цих прекрасних леді без головних уборів з цими спінсорами. Не можливо ж собою торгувати постійно? Перерву треба робити. Нє? Тим більше, що сезон був пристойним, і можна дві-три урочисті годинки побути просто красивою нарядною жінкою.
Вони це заслужили. Я так думаю.
А хто в Штирії краще за Конні? Сир, це, натурально, добре...
Що би Австрія взагалі робила без Конні Хюттер та Штефі Венір, ну ще й Мірі Пухнер? Конні: 2 перемоги, 7 подіумів, 5-те місце в загальному заліку, глобус даунхильний; Штефі: 2 перемоги, 4 подіуми, 10 взз. Ну й Мірі 3 подіуми, 15 взз. Супастар Лінсбергер — лише 18-та, і це ще нічого, наступна австрійка Редлер — 28! Не кажучи вже про усіляких грітч та труппе. Хоча, гх, наступна наступна — Катаріна Хубер, насправді. 31-ша. А ето провал, — подумав Штиріїц. І жіночій національний залік у поодинокої Лари Ґут вони узяли тільки кількістю — 24 представниці червоно-біло-червоних набрали очки кубка світу. Ларця, звичайно, «коштує» більше, чим дві провідних австрійки, але не може же вона виступати проти двох дюжин...
Winter Birdie
23.IV.2024 06:30
Відео — за посиланням на і-мі Кайси, яке я, мабуть, передивився разів з 10—15—20. =) Чистий кайф. І сонячний Квітф'єль.. Гхе. Молодець, Кайсо, заглядєніє, рученята під.. найм'якіше, як зара правильно вчать стрибати. По-модньому, по-хранцузьки.
А мову я хотів повести ще намєдні про закритий гештальт. Як нині прийнято культурно виражатись.
Кульмінаційний момент багатьох доль стався на даунхилі в Альтенмаркті—Цаухензее 13 січня 2024 року. Кайса Лі не впоралася з трампліном і дуже драматично впала, перекрутившись, у сітки. Виглядало вельми неприємно. Викликало велике побоювання за її здоров'я. Це був момент, якій зібрав, зав'язав у вузлик та підняв у повітря усі кайсині проблеми з трасами кубка світу, які коштували їй дуже значного болю й тривалого одужання (майже 2 роки!, після Валь ді Фасси—2021). Багато хто сумнівався, що вона повернеться до кубка світу. Але вона повернулась. На рівень. Та виграла даунхил на рідній землі. Але це не страхує її (взагалі нікого) від інцидентів на трасах.
Чому Альтенмаркт став примітним? Чому саме стрибок з трампліна Кайса вибрала для ілюстрації завершення сезону. Тут багато чого нашарувалося.
Рангіль Мувінкель у момент падіння Кайси знаходилась у фінішному містечкові, доволі скромно відкатавши свій нумер. Та чекала на подругу (практично сестру, чого вже там), вболівала за неї, як завжди нестримно, навстіж розкриваючи душу і серце. І це дуже кортинне картинне драматичне падіння прийшлося прямо у її незахищене вразливе енергетичне поле. Рангіль опинилась на межі, відчуваючи падіння Кайси більш гостро, ніж сама Кайса, котра впала «удачно», що називається, і змогла не тільки спуститись на фініш, а й, без великих проблем, продовжити сезон.
І саме в оцей момент, як ми потім вияснили, нить, яка зв'язувала Рангіль з великим спортом, з кубком світу, з усіма цими зльотами і падіннями, о-бір-ва-ла-ся. І я уявляю собі ту сцену дуже живо. Коли Кайса і Рангіль, після завершення заходів останнього альтенмарктського дня, усілися у машину, щоби мандрувати далі дорогами великої зими.. І Ран сказала: «Знаєш що, Кайсо...» І настала тиша, яку можна було різати наточеними кантами... Жодного слова не потребувалось. Це був фінал. Фінал спортивного шляху Рангіль. А також фінал особистого лижного щастя на двох. Славний дует розпався. Це як роад-муві, коли двоє споріднених душ досягають якоїсь проміжної цілі, й їхні шляхи розходяться. І кожен йде своєю дорогою. А глядачеві залишається світлий, але гіркуватий сум. А це не кіно, а життя. І Кайса піде дали одинокою стежкою.
(Та — да, вони можуть пригнати ще 150 швидких норвежок у команду, але така дружба, таке єднання, такий зв'язок на порожньому місці за п'ять секунд не виникають, це особливі стосунки, які можна замістити соціально-колегіально-нормальними, але повністю замінити... Куди там..)
Якщо ми відійдемо від лірики, то ми побачимо ще доволі багато іронії кайсичної, гм, на кшталт того, що вона писала: «може мені треба було вибрати скі джампінг, а не гірські лижі». Й ось цей багатокомпонентний чолнт дуже довго грівся у пічці альпійської пекарні. Доходив та дозрівав. І, нарешті, Кайса відчула, що крапку на цій сторінці треба поставити саме таку. Домалювати сю хитромудру складну фігуру до останнього штришка. І — розчерк броский. Бо вона зможе літати тепер й без Рангіль. І ціль — забрати усі її рекорди собі — та перевершити їх.
Ha en god flytur, Birdie!