Бездивання
07.IV.2024 20:50
alpineteamnorway
Повага до логіки потребує довести цю (норвезькорепрезентаціоналістську) справу до фінальної крапки. Вітаю шановну Попелюшку з чемпіонським титулом у спецслаломі! Це дуже добре, сезон був надпосередній, і, може, тепер (я вже не знаю, що думати) можна випрати комбез, бо злі чари розсіялися, та нічого боятися наврочити. Й новенька =ауді= гарбуз більше не буде нагадувати, а попереду моторні яхти та королівське норвезьке літо надчудове. Й йдуть ці лижі до д.. Драммена. ..
Ну, нове обличчя подіуму, до призів дісталася Б'янка Бакке Вестхофф. А диванчик потирили на чормет? Бо трад. фоток нема. Та й грець із ним. Знову цвітуть тюльпани, хвиля гудбрансдалслогенська б'є. Букетики, надруковані принтером у конторі вахтера на папіросному папері дипломи, конвертики з написами від руки. Нєброскіє медалі. Чого ще треба, коли й так все є?
mariatviberg
А ось, мабуть, найкращий подарунок собі на день народження: повернення на (хоч які) лижі після трьохмісячної перерви й зловтішного у трубі сезону. Gratulerer så mye med dagen, Maria.
Новий диван
05.IV.2024 21:20
alpineteamnorway
Різноманіття у дозвілля вносять численні національні чемпіонати. Ось, наприклад, Кайса здобула і суперджішний титул Норвегії. І пані Ст'єрнесунн тут як тут. Я, до речі, міг би запропонувати їй кинути бляклий слалом і ходити гігант та швидкісні. Або не кидати — і ходити усе. Як Гізін, Айхер та — да, Шиффрін. В будь-якому випадку, все веселіше, аее, Кайсі. Але сонцеподібну особистість Мувінкель ніхто не замінить і не затьмарить ніколи. ИИи...
А на чемпіонаті Ліхтенштейну не було жодної ліхтенштейнки. Де ти, Тіна Вайратер???? А??
Коли я у фінальних замітках говорив про «чемпіонати Італії та соплемінних гір» й втішну гіперформу Бриньйоне на них, я утрирував, гіперболізував, саркаcтизувавфвв.... Але вона днями узяла титул чемпіонки Італії у гіганті, серед петерліні та делламей і різних маленьких дівчаток. Яким раритетний для них виграш став би не на заваді. Та ще й замінусувати фісівські очки.
Ніхто не забороняє зіркам приїжджати на чемпіонати, кубки-шмубки другої, третьої, сто двадцятої руки, та вигравати з п'ятихвилинним гандикапом у команди кіндерґартену імені Умберто Еко.. Але етика та самоповага... Це все дурня, так? Із ким змагався той же Меййяр на чемпіонаті Швейцарії? Теж номер два у світові. Мішель Гізін, яка на другій спробі чемпіонату Ш. зі слалому відчула докори сумління, перед самим фінішем дала по гальмах. Та заїхала шостою. Розумієте, це все карнавали для тих, хто не входить у перші групи. Кому той ящик яблук та блок консервів буде дуже приємним подарунком на додачу до скромної, але почесної медалі.
Ладно, якого хріна, угу?.
О, так, ще ж австрійки середніх (хоча вони зараз усі такі, за виключенням рятівниць честі і хвали Австрії — швидкісної трійки, особливо Конні та Штефі) рук (Бруннер, припустимо, Каппаурер, Хаазер etc) гастролюють по чужих чемпіонатах та знімають вершки. І тому я знаю, що там дають, бо вони свій хабар демонструють в сторісах. На чемпіонаті Італії у даунхилі давали ящик яблук (окрім жартів), скриньку з набірцем якихось консервів, шоколадок, горішків та, звиняйте, сікспак пива спонсорського. На чемпіонаті Сан-Марино, ххххи, а що, і такий є, повинен бути, бо бюрократизмус фісівскій і мокський, давали одненьку пляшечку сухарика. Хаазер стала чемпіонкою Італії (фактично, виграв гонку у Делаго з Піровано), а Каппаурер стала чемпіонкою Сан-Марино в суперджі. І ось зара ця тепла компашка нагрянула на чемпіонат Швейцарії. (На якому ЛҐБ, звичайно, і близько немає).
2024.04.06, 15:51 На жаль, гіркий додаток. Ніколь Гуд сильно крашанулася на суперджі у Давосі... й отримала перелом кісток черепа та струс мозку... Ох... А гонку було скасовано.
Треба відмітити, що чемпіонат Норвегії норвежки сприймають уважно. Провідні майстрині усі прибули (хто б хоч слово сказав, якщо би Бриньйоне зарубалася із Бассіно, у десяти фреймах на ЧІ?). Й громадянка Ст'єрнесунн вирвала перемогу у Крістін Лисдаль (яка лідирувала після першого заїзду) та Кайси Лі, яка була 4-ю зранку, тобто покращила — і здобула третю медаль.. Кайсо, будь-ласка, не забувай в наступному сезоні заглядати на гігантський вогник.
Що їм дарують з харчових продуктів, наразі невідомо. Більше схоже на пару крон у конверті. (Якщо що, у Швейцарії це 1000 франків переможцю. Для когось — це помітна сума. Тому, я й кажу, що пан Мільярд міг би й утриматись)).
alpineteamnorway
Так, цей подіум гідний подіума і кубка світу. Ніяких питань. До речі, чемпіонат Норвегії демонструвався по NRK. Все по-дорослому.
А... А де Крістін примудрилася так замурзати колінки? П'ять копійок закотилися у підвал? .. А пам'ятаєте, колись (років з 12 тому), комбези німецької збірної були невдалі.. й линяли (чи що) ці фірмові чорні смужки — й білі костюми швидко ставали помітно більш сірими. І тільки Марія Ріш кожного разу надягала новий (?), бо завжди він був у неї білосніжним, як і личить великій чемпіонці.
Підтримувати екіпіровку у належному вигляді, це так собі затратно, навіть Мікаела Шиффрін іноді з'являється на старті у подряпаному шоломі. А краска зі щитків оцих на передпліччях злазить тільки вперед.
Якщо вже мова пішла, я помітив: Ілка Штухец використовує у якості кріплення шолому якесь металеве кільце, на відміну від стандартних пластикових засувок-тріщалок. І ремінці нагадують щось ближче до брезенту. Інтересно. Бо воно потребує часу на зав'язування/розв'язування, але, мабуть, міцніше тримається? Бо важливо, щоби шолом не злітав... Ми не знаємо, що сталося з Ніколь Гуд, але чи був шолом нормально застібнутий?
Чи, взагалі: одна з норвежок на слаломі у Флахау виступала у дивному шоломі, який більш годився б для скейтборду чи bmx... Захист у районі вух був з якоїсь мішковини, начебто просто виглядав підшоломник мануфактурний.. Я не кажу (їм видніше), що у гірськолижному спорті треба використовувати «фуллфейсні» шоломи, однак... хрон його знає...
Скажу таки більше: не кожна дівчина на слаломі спеціальному, де, гм, гарантовано 60—70 разів можна отримати «гілкою» по обличчю, ставить на шолом ті захисні металеві ґратки. Навіть Фріда Х., свого часу, пані дуже акуратна, ходила з розбитим підборіддям, і Вендічка — потім соромилася цього шрамика, й довго заклеювала його пластиром... Варто лише забути прикрутити цю хреновину.
Власне, ось. Andrine Maarstoel. Обидва випадки. Я, бачте, тоді скрін зробив, хоча не збирався писати нічого. Ну.. Подивимось, може ще щось вдасться утилізувати? Цікавеньке.. =}
kajsalie ‹ 7 years after we are sharing the podium at nationals again🥇🥈🥉 .. ›
2024.04.06, 22:04 Не можна без наднового дивану. Це найбільш тісний та інтимний диван з трьох. Приємно бачити возз'єднання старих колег. .. Але, Крістін, дорогенька, поясни мені стан твого комбезу, пер фаворе. vs. Це ж не маваші, сумошні пояси, котрі камі не дозволяють прати, а тільки провітрювати на паркані заднього подвір'я хеї... І в них ще можна зашивати рештки домашніх улюбленців. На удачу.
Ішьк. Ми дивимось на все це через шкло (чи воно вже не шкло) моніторів та телевізорів, телефонів тощо. І поки немає технологій, щоб аналізували, робили та розпилювали якісь хімічні суміші, що передають запах дистанційно. Але очевидці, котрі бували в перших рядах того ж токійського палацу Рьогоку Кокугікан, де в травні відбудеться черговий турнір башьо, чи навіть були допущені на екскурсії у приміщення сумошних шкіл-хей, чи зустрічали цілі потяги, що раніше курсували із сотнями сумоторі, які гастролювали Японією (а у 80-ті й Америкою та Європою) в рамках серії показових виступів Джюнгьо чи їхали до Осаки, Нагої або Фукуоки на нетокійські гран-турніри... Так ось, нюховидці казали про специфічний запах, який є сумішшю спеціальної (традиційної, «бутельованої») олії, за допомогою якої перукарі-токоями вкладають рікіші волосся у знаменитий пучок маге, та тих самих поясів-маваші. Останні, як образно кимось було описано, нагадують запахом нутрощі старого мокрого матрацу. Ги-ги. Гм. Це ж треба було ще матрац нюхнути...
Суровий спорт може виглядати і пахнути суворо. Нема питань. Люди можуть запускати себе з різних причин. Але це — гірські лижі, ще й дівочі, елітарний спорт на лоні цивілізації, де є усі можливості оперативно і зручно привести свій зовнішній вигляд відповідно до внутрішнього стану. Тому питання, чому Крістін Лисдаль дозволила собі бути на національному чемпіонаті у дуже несвіжому професійному вбранні? Що за цим стоїть? Яка проблематика, які особистісні процеси?
Хоча й сама ідея: зробити занадто світлу форму — фіаско. ..Що не завадило Теї та Кайсі виглядати нормально. ... Пам'ятаєте, як Шерлок Гольмс у оповіданні «Блакитний карбункул» досліджував капелюха пана Генрі Бейкера (не з Бейкер-стріт) і зробив дуже багато точних висновків про його життя, статок і особистість. Зовнішнє завжди є відображенням внутрішнього. Тому так чудово працюють (в тому числі у сферах захисту закону і порядку) психологічні портрети та профайлінги. Це несвідоме, це підсвідоме, це підпідсвідоме — преонтологічне.
Ті ж самі шоломи. Ларця. Найкращий сезон. Чому? Баланс, сила зовнішня, гармонія внутрішня. Впевненість. Що ми бачимо: та фірмова крижинка зверху її шолома нині розташована точно по центру, на полюсі. Кілька сезонів тому, вона була нахилена убік. Вона сповзала кудись. Вибір, який людина робить, бо він збігається з її станом, самовідчуттям, неусвідомленою відповіддю на питання — де я і хто я.
Riscatto
05.IV.2024 16:20
iamsofiagoggia Падаючи, мріє про спасіння. «Я страшуся, але ризикну знову..»
I Timoteo 2:6 ...che ha dato sé stesso come prezzo di riscatto per tutti.
Випробування даються людині для того, щоб з них щось винести. Бажано — корисне. Вирости над собою, залишити дещо суєтне і марне позаду. Дорогоцінна Софія, незважаючи на її чудове символічне ім'я, раз за разом нічого не виносить, не здобуває ніякої мудрості, навіть майстерності запобігати новим сумним ситуаціям. Вона рухається нескінченними (поки здоров'я дозволяє) колами. Насправді, я дуже тривожусь за неї.
Проблема, до певної мірі, полягає в тому, що, чим охайніше вона йде по трасі, тим повільніше вона йде. Усі пригоди, які трапляються з нею при взятті воріт, дають їй імпульс, котрий є недосяжним для багатьох інших колег. З другого боку, деякі колеги сповідують альтернативну філософію і досягають успіху інакше. Балансуючи між ризиком, безпекою та прецензійною точністю й уважністю. Ставлячи комплексне завдання на усю довжину курсу. Від потужного старту до щасливого фінішу. Софія же працює з кожною миттю заїзду окремо. Якщо це збирається до купи (якою б неоковирною вона не була), получається тріумф, дуже шумний і хвацький, на усю джованієвську. Якщо не збирається, в кращому випадку — це видовищне сходження у сніговому вирі. З покладанням на наступний старт при відсутності пошкоджень..
«Чи можна навчити старого пса новим трюкам?» — питає американська говірка. Впевнено відповідаючи — ні. Але людина — така скотина, що може вчитись і вдосконалюватись нескінченно. До самого упора. Хотілося б надіятись, що Софія викупить себе з цього зачарованого кола, чудесним способом раптом відчувши, що треба працювати інакше. Інакше вона так й залишиться запобіжним прикладом для усіх гірськолижників, тим самим рятуючи їх...
Диван
05.IV.2024 02:20
kajsalie ‹ National Champ in downhill! ›
По-перше, поздоровляю Кайсу з!
А ще давно хотів сказати, і ця кріселка-качалка мені нагадала. Чому на кубкові світу не ставлять нормальний (задній, тбм) диван, на якому не тільки три потенціальних призера можуть поміститися, що виглядало б більш дружньо і менш зверхньо, а й можна полежати Мікаелі Шиффрін, поки, скажімо, триває перший заїзд у слаломах. Ну? А ще й столик не був би зайвим. Та термос із гарячим напоєм. Не кажучи вже про кабінку, де можна переодягнутись без зайвих очей завидющих. -о-0 Нє?
По-третє, подаруйте оцій симпатяжці у червоному новий комбез. Цей — мабуть шестирічної давнини, дуже поюзаний, та ще й із заплаткою. (Дівчину звуть Ева Йохансен, 17 років). А ось срібній призерці Марте Монсен вже є потреба підтримувати Кайсу по-серйозному, камон.. Не тинятися же пані Лі віднині самотньо по цих кортинах та санктантонах?!
Якщо вже казати про злидні, фігуральні, звичайно. Сусідня Швеція взагалі чогось у гірських тавой... Національний канал svt (що досі ловиться на проволочку у кожному селі) не пролонгував права на трансляцію гірських лиж та позбувся (за власним бажанням) самої великої Перніли Виберг у якості коментатора-експерта. Тобто аудиторія у цього прекрасного (і дуже підходящого для все ще гірсько-морозної Сканді) виду драматично зменшилась. І без того, ми (Карл CXII-й) маємо тільки двох по-суті елітних гірськолижниць, не сказати, що дуже яскравих, при всьому моєму. Ето врєдітєльство.
А ось зоряна напівшведка Кайса, яку я не втомлююсь вітати, робить навпаки, організовуючи вдруге гірськолижний табір для дівчат. В котрий вже записалося більше 60 юних норвежок. Може, колись норги теж зможуть виставляти на етапи кубка по 1913 учасниць, як австрійки якісь там незрозумілі? Працювати на майбутнє дуже важливо уже зараз!
skiforbundet.no
Якась приватна особа тут відсвічує. Хто це взагалі??
А, ось ще що. Точно. Усю зиму хотів сказати, і Рангіль мені нагадала. Шмиді, Ніколь Шмидхофер костюмовано завершила кар'єру рік тому, у Андоррі. Але усю дорогу цьогорічного кубку світу тинялась серед австрійської збірної. Не сказати, що у формі персоналу, а більш-менш у своєму. Тягнуло? Може й Мувінкель буде тусити з Кайсою, тільки по той бік паркану? Я впевнений, десь під друге грудня, вона в Осло по стінках тісних апартаментів буде бігати з туги за просторами потужніших курортів світу. А ще більше — за хорошими людьми.
Дєлать курицю
03.IV.2024 00:20
Колись, багато років тому, я дивився сюжет про бойові мистецтва південно-східної Азії, виробництва, здається, Малайзії, на місцевій мові з жорсткими субтитрами, які було створено тими ще гуртовщиками миші. Тобто машинним перекладом першого покоління. Жодного попадання, навіть віддалено, в тему не було, але було, ну, забавно. А розповідь про всі ці екзотичні артистизми була дуже жорстка та безжальна, з натуралістичним виглядом, впритул до гуро. І ось, у найкульмінаційніший момент, коли наратор верещав щось жахливо-страшенно-налякане, той промт незворушно написав: «Делать курицу». Я скотився під стіл та довго там перебував; і потім, на роки, в моїх внутрішніх моно- і діалогах, у реакції на щось особливо цинічно беззмістовне, я задоволено використовував: «угу, сделали курицу». «Ага, делаем курицу...» Доки не побачив, як ця куриця робиться в реалі.
Історія, що леденить кров.
martabassino
Італійська збірна — цікавий колектив, там дуже багато яскравих талановитих (працьовитих і непрацьовитих)) дівчат, але на чолі усіх роздач стоять тільки дві: Федеріка Бриньйоне та Софія Годжа. Вони виділяються не тільки кількістю перемог, але й, ну, скажімо, експресивною поведінкою. Бо решта дівчат поводять себе стримано і гідно. Наприклад, Марта Бассіно, котру я дуже поважаю, ніколи не дозволяє собі щось утнути, навіть коли сезон валиться з гори дриґом. Б і Г — інша справа. Але, я хочу наголосити, вони обидві мені подобаються: і як спортсменки, і як красиві (часто-густо) дами, й мені дуже прикро спостерігати такі сюжети. Як оцей.
Якщо скласти спортивні досягнення обох, вийде майже одна Лара Ґут. Але окремо, перша і друга, то там, то сям чогось не добрали. Однак, в принципі, неможливо зі стовідсотковою впевненістю сказати, хто з них КРАЩА. Може зараз, після цього сезону, Федеріка стала найуспішнішою італійкою за кількістю перемог на кубкові... Але Софія — олімпійська чемпіонка. Але в неї немає великого глобуса. Але в Бриньйоне нема однорідних малих 4 шт. та статусу безшабашної суперзірки. Терези гойдаються, відчайдушно. І не дають їм врівноважитись усі, кому не ліньки. Від фанатів до самих композиторок цієї п'єси.
ski-db.com
Таке приблизно було, коли купку років тому фанати сперечались — Венді або Лара, поки Ларця не втопила капця у підлогу. І тепер ніхто нічого не має сказати зайвого. Наразі, Венді мала приз глядацьких симпатій. Бо, ну, ви знаєте, Вєєєндяяя. Каваї. (Дуже жаль, що в неї зараз таке нашарування проблем, м'яко кажучи...)
Олімпіада в Пекині спочатку виділила Федеріку, як володарку медалі найвищої проби в італійській гірськолижній збірній: срібла у гігантському слаломі. І здавалося, не було жодних шансів, що Софія, із наслідками травми, зможе зачепити хоча б 10-ку в її улюбленому даунхилі. Але вона явила «годжийське чудо» (про яке тепер говорять усі, навіть зараз, бачачи її стрімке одужання) й теж здобула срібло! Що почалося. Нерв у Бриньйоне розкришився, і вона прийнялась уголос виражатись, що Софія, ну, гм, симулянтка. Бо задавила, хто? Жаба. Велика рушійна сила людської дурості.
Ну, ви розумієте, після такого — жодних дружніх стосунків, окрім церемоніальних притворяшок, між цими надпречудовими леді уявити неможливо. Звичайно, їх авторитетно поставили на місце, мабуть, гіпертихенько сказали: можете зачинитись у кімнаті без вікон та гризтись скільки завгодно, але на людях — це вже не ваша справа, а честь та гідність Італійської Республіки. Отже, будьте ласкаві, порко мадонна!..
І ось ми, пропускаючи купку різних веселих моментів, наближаємось до першого старту у Кортині-24. Я про це писав мільярд разів тут на бло. Падає Мікаела. Томлива ПАУЗА в змаганнях, Софія співає Ріккі е Повері. [О, в мене в віці років 5-ти була касета з цими італійцями... І платівка. О, май. ==Стара ваза на телевізорі... Зараз вазу на ТиВу не поставиш. ==Білий кіт з очима блакитнимиииииии. Блюуууууууу. Тралі-валі. Софі цінує ці вінтажі вєщічкі, «Фелічіту» вона співала якось. ...А, поруч сидячи, Ніколь Делаго не просікла фішку. Все ж таки прірва поколінь. Софія Енцовна, мабуть, зростала в такий собі ретро-обстановці. Навіть, зважаючи, що їй буде тільки (або вже?) 32 у листопаді]. А що вважати за ретро та вінтаж? Хтось каже — 2015.
ІІіііі.... Тут треба розуміти, що Італія і італійська пісня.. — це їхнє все. І що говорить оперативний твіт італійського ойроспорту? «А чи не узяти Ріккі е Повері Софію Годжу співати на вечері дуетів фестивалю пісні Санремо?» Поцілували зіроньку нашу в щічку.. І зіронька, звичайно, це із задоволенням ретвітнула. Я уявляю — з яким. Дійсно, прекрасний комплімент в бік вищого світу.
На цьому усе завершилось, бо продовжилось спортивне життя. Відгриміла Кортина, швидко проріс План де Кронплац. Гігант. Той самий, який колись бував у колекціях здобутків Софі, а тепер його не спостерігалось вже кілька років. І ось — сезон повернення та боротьби. За що: 1) кубкові місця, бо в Годжи було 5 подіумів свого часу; 2) боротьба за загальний залік, маючи потужний даунхил у активі та дуже, дуже пристойний суперджі, додати ще хороший гігант... Навіть зараз, пропустивши лютий та березень повністю, Софія на 7-му місці! Карлеее! .. Одначе — 3)... Клістир Бриньйоне на її полі.
Це якраз той дивний період в сезоні 23/24, коли Федеріка програвала загальний залік в темпі вальсу. Нічого не клеїлось. Ані лайки, ані молитви не допомагали. Кожне місце було на рахункові. Бо Лара Павлівна Гутова-Бехрамійова розпочала свою потужну ходу, на 400 очок підряд. Бадьора інтерв'юшка: бла-бла, до другого місця близько, а я — тут як тут, — сказала Феде. Але хтось був проти. Цілих чотири панянки плюс переможниця. І все було б нічого, якби серед них не затесалася Софія Анна Вітторія. Яка створила маленький неохайний (як завжди) — але шедевр на другій трасі. І почала стрімко набирати місця. Суперниця за суперницею їй програвали... Вже шоста... Момент істини, фінішує Федеріка, яка повинна була з усіх можливих причин обігрувати свою візаві, а, головне, скорочувати відстань від Лари. Ні!!! Софія вже п'ята, Федеріка програла 0,06 секунди. Це був професійний ляпас сам по собі. Зате те, що було потім, побачив увесь світ.
Перший смаколик помсти. Букет тільки розкривається.
А це вже прихід... Софія бачить, що Феде розстроїлась та шарахнула палкою по снігу.
І ось вона, Велика Куриця! Цар-куриця!
Я можу помилятися (ні!), але це найобразливіша реакція проміжного переможця, яка бувала на кубкові світу... Для цього треба бути на справжніх ножах з колегою, яку ти обігруєш на шість сотих, котрі можуть здаватися 600 трильйонами років для непримиримих ворогів. Справді, дівчата? Справді?!
На превеликий жаль, на цій куриній ноті історія не скінчилася. Через кілька днів Софія отримує серьозну травму, складний осколковий перелом гомілки на тренуванні гіганту. Сезон завершено, більше того, завершено і будь-які переміщення у просторі. Тільки домашній нерухомий режим.
І тут барабани засурмили і труби затріщали. Що робить Федеріка Бриньйоне? Що вона робить?! Вона їде на фестиваль Санремо і там тусує на повну котушку!!!11
Як це називається? Як це відчувається?
В усій цій сумній історії проактивна діяльна частина лежить на мадам Б. Я не можу прийняти бік Софії повністю, бо вважаю, що всі ці речі негідні людини і чемпіонки, але я можу зрозуміти її реакції. Котрі не виходили жодного разу за межі вульгарного бяк-бяк на кріслі. І були лише відповіддю на агресію Бриньйоне.
Бриньйоне же вибрала самий вразливий момент для Годжи та вдарила у надчутливе місце її душі, не зважаючи на поранене тіло, біль, страждання фізичні і моральні: від втрати мрії про п'ятий глобус, нормальні виступи, перемоги, життя без болю.. та провалу у безпорадність і безсилля цьому протистояти... Це дуже асиметрична і жорстока до безмежного відповідь на мерзенну, але неінвазивну курку... Фактично, наступний крок — це прийти й вдарити кованим чоботом по переламаній нозі.. Там вже нема місця на щось інше, між попереднім вчинком і наступним.
Я задаюся питанням, це спонтанна інтуїтивна дія чи холоднокровний розрахунок, дуже ефективно скалькульований? Якщо це друге. Моторошно стає. Хоча й перше не подарунок. Уявіть, які монстри плавають в чорній безодні підсвідомості Ф. Б. Який хижий звір ховається у темряві.
Дуже значна частина поваги моєї до Федеріки (як до людини) була після цього втрачена. Я не дозволяв собі під час змагань за кубок витягати ці відчуття в зону вболівальницьку, бо це, по-перше, зіпсувало б сприйняття та задоволення, в решті решт, а, по-друге, я б витратив ще набагато більше нервів на негатив. А чому я собі повинен робити зле? Оскільки, до Бриньйоне жодна думка не досягне, а залишиться при мені. Ха. Я й зараз спокійно виклав вам факти і приватні спостереження. З якими необов'язково погоджуватись.
Однак. Я відчуваю сум. Люди у мирному, благополучному, щасливому житті роблять комплексно варварські, невимушено страшні речі одне одному з найменших приводів...
Ретро...
31.III.2024 23:00
Цікаво, що зараз абсолютно нічого дивитись.. й писати нема про що. Але я при цьому настругав купку різноманітних автоматизуючих (пардон, що автоматизують) роботу з блогом макросів та скриптів. Про які не замислювався не те що з початку тільки-но минулого сезону, а взагалі за 9 років, в які відсвічує цей самописний html-блог — після чергового викидання з хостингу, в який він не вписувався у wordpress-версії. Котрий (нинішній) вже накопичив 540 (DXL) заміток, чи.. назвіть ці доробки, як хочете.
Це, по-перше, — нормальний процес, коли на певному рівні, після конкретного досвіду аналізуєш, що заважало роботі, що потрібно для більш продуктивної праці... (бо так продуктивно в мене давно не виходило, що є позитивним моментом, що б там не було). А, по-друге, я усвідомив, що більшість минулих років, я вважав цей варіант блога тимчасовим, що, еммм, ось-ось я здобуду, віднайду, зберу у жменьку час та натхнення й об'єднаю дві частини блога у єдине ціле. І все буде як за старих добрих часів. Однак... Більш реалістична думка полягає в тому, що вороття у минуле немає. Як було колись, так більше ніколи не буде, не буде..
Отже, треба працювати з тим, що є. І найбільш зручно.
Значну частину сезону було мною упущено на сторінках цього блога, бо я тоді не вважав все це за потрібне. Але, як виявилось, ця робота допомогла мені відчути певний тонус та затвердитись в певних думках та ідеях, взагалі, знову намацати селф-конфіденс. І було б жаль це полишати на кілька місяців, точніше на 7 таких.
І я, передивляючись тут, на дозвіллі, кілька гонок, що є в наявному записі у мене, подумав: спостерігаються цікаві моменти, на які можна було б звернути увагу.
Чи воно того варте? Чому б і ні. Щодо регулярності публікацій, я не знаю, як воно вийде, зате я буду знати, що в мене є невеличкий віртуальний хеппі-плейс, до якого я буду прагнути повернутись.
Ось для прикладу, забівноє. Бачте, Лара та Елена. Лара п'є знаний напій, але не рекламує його, від слова «зовсім». Елена не п'є якийсь там напій, але рекламує його. Пляшечка ще ладно: недужна поки що Ніна Ортліб бродила в Заальбахові зі здоровезним пакетом соку у руці. Повинна же бути межа ганьби, ні?
А інше, по ділу, нормальне, вони обговорювали «епідемію падінь», і обидві дійшли до згоди, що розруха не в клозетах на трасах, а в головах. За сто років нічого не помінялось. Як і за 10500.
Так вже, тут не тільки кіка-кіли захтиться, коли чергова швайцарка летить під укіс. Реакція Лари на падіння Штефані Єналь... Як потім сказала Лара в інтерв'ю, вони у Кортині втратили третину команди. Не останню третину, причому. Уф.
В мене ці три «кортинні» гонки викликали і викликають дуже багато емоцій. Я й казав, що Кортина мене пробудила. Неймовірна краса і неймовірна жорстокість. І Федеріка, після того, як покричала «путана», в якомусь напів-молитовному, напів-трансовому стані ніби взивала до богині місцевої: «ти така прекрасна, ти така перфектна, що ж ти робиш зі мною?». І дійсно, за роки у Бриньйоне жодного пристойного результату в улюбленій рідній Кортині д'Ампеццо. І як вона сказала, їй кортинська Дельта у сновидіннях являлася, настільки Вона проникає у найпотаємніше... І, чесно кажучи, я не думаю, що Феде варто тут виступати на Олімпіаді. Але хто й коли слухає свою підсвідомість? Чи свого даймона..
Ніяк не можу знайти ще одну жанрову картинку в цих трьохгодинних трансляціях. Там дорога наша Софія Годжа невдоволено, з притаманною їй претензійністю, яку ми всі із сумом помічаємо, щось виказувала якомусь «робітнику сцени» (комусь з персоналу, сервісу..), при цьому надіваючи на руку перед його очима годинник з брюликами. І вираз його обличчя був такий: «дівчинко, ну хто ти взагалі така, що вважаєш себе у змозі всю цю пургу нести тут переді мною?». Це був дуже безтактний момент. «Знай своє місце, смерд». Таке тільки богам дозволено у Дельфах. ..Щось мене на Давню Грецію потягнуло. Даймони, Дельфи... А найприкольніше, що водночас вони там в Кортині посеред елітарного курорту й елітарного спорту рекламували «робочий одяг»:
Що дуже голосно промовляє: уся ця понтова мішпуха, всі ці мільйонери пропали б без простих робітників, котрі їм готують, розгрібають, возять, ставлять, тренують, масажують і, навіть, відмазують...
Викинь цей несмак, Софі. Та пізнай саму себе. Це буде корисно. Зуб даю.
Зате, демократична Ларця якомусь дідусеві, який їй приніс мішечок з речами, відставивши коку на сніг, наочно розповідала, як правильно треба було йти по трасі.
2024.04.01, 14:50 Щоби вже цю зіркову тему закрити. Ось це затемнене приміщення, там перевіряють інвентар, лижі, наприклад, на фтор і таке. За правилами лижник(ця) повинні віддавати свій робочий інструмент цьому чувакові в кепочці одразу ж після фінішу. Є два типи цієї передачі. Який мені не подобається, й який викликає повагу. Перший тип, це просто відстебнути кріплення і піти далі у своїх справах (розула і забула). А цей чувак повинен нагнутися, підняти ці лижі, скласти та понести на стіл. Другий тип (наприклад, Сара Гектор): відстебнути, самотужки підняти, скласти і віддати прямо у руки цьому панові. Я вважаю це правильною поведінкою, навіть якщо ти олімпійська чемпіонка. Це виховання, яке в 32 роки вже не здобудеш.
А це, здається, той самий годжиєвський громадянин з Дайнезе (може й ні, не суть). Який контраст, спокійна бесіда колег на рівних. Контекст був такий, Лара (не в імперативній манері) розповідала представникові фірми, що виготовляє «подушки безпеки», про недоліки цих виробів. Як я відмічав в попередніх дописах, у тої ж Єналь подушка спрацювала без падіння, викликавши певні проблеми з диханням, бо довбанула по грудині. .. І я помітив, що після Кортини, на наступних швидкісних етапах мало хто ці подушки став надягати, наприклад, Лора Гоше, яка постійно їх носила: ми бачили у Квітф'єлі і Заальбахові на її сумних падіннях (що підвели таки її до операції на коліні), що більше цього «засобу безпеки» у неї не є. Нуфер, Бриньйоне, Єналь відбулися певною контузією легень, внаслідок, у Кортині, це було помітно неозброєним. Потрібно доробляти.
Ну все, треба крапку ставити, бо я розходився якось.
‘24—25
30.III.2024 00:20
We’ve already started the prep season for ‘24—25 and I’m looking forward to next season. I owe a lot of gratitude to my team for keeping me in one piece—from my coaches to my physio, my Mom (of course), my Atomic servicemen, my support staff, and my sponsors…thank you all. 🙏🫶
— Mikaela Shiffrin (@MikaelaShiffrin) March 29, 2024
О, май Гершвін.
Я тут копався в блогові, правив стилі трохи, й таке. І міркував, що в мене були колись гладенькі варіантики для безскриптового «вбудування» цих усяких твітів-х.. х.. а... як їх тепер називати? Енівей. Ось хороша можливість пригадати. ...Сспади, вже 30 березня.
Чого я чекаю від нового сезону? З Мікаелою все зрозуміло. Рекордний реванш. Треба думати? Буде здоровою — нема нічого неможливого, якщо суперниці погодяться. А вони, мабуть, бачили, як Міка дала слабину в кінці сезону. Фізичне здоров'я було виправлено на 111%, а ось «моралка» так і не затеплилася. Я підозрюю (не більше того), що Мікаела була спроможна повернутися ще в Квітф'єлі (якщо не раніше; тим паче, що потусуватися у валь ді Фассі без, як виявилось, гонок було би дуже корисно для відчуття повернення та возз'єднання...) і боротися за все підряд. Але — нєат. Добре, залишимо її в спокої і побажаємо всього найкращого.
Вчора з величезним задоволенням передивився другу спробу (а чого це =спроба=, якщо це не спроба?) першої гонки вже минулого тиждень тому сезону... Зьольден. Ха... Я навіть не підозрював тоді, хоча надіявся, як завжди, що Лара зможе так все сходинково оформити. Від першого старту до майже фінального, ну, подумаєш, програла той даунхил, буде до чого прагнути впродовж наступного сезону. Тут тисяча різновеликих смайлів. Бо... ╮( ˘_˘ )╭ Гм.
fisalpine
Якщо б я не бачив цього сезону, не чув про нього та подивився зара без звуку це інтерв'ю, я би подумав, що Ларця продула нафіг усі глобуси й усі гонки, разом узяті, і ще залишилась винна Мікаелі 12 доларів 31 цент, а в неї є тільки 8 гривнів на метро... Який контраст з .. і тою Ларою, з якою я був «знайомий» 15 років. То була неймовірно світла і сонячна дівчина. Що ми (Карлоси і Сигізмунди) повинні думати? Людина найкраща в своєму ділі, в своєму цеху, в своїй професії? ТАК. Жінка заміжня і щаслива. Маємо припускати? Мільйони франків на рахунках, громадянка найбагатішої та найзахищенішої країни, впевненість в завтрашньому дні? Що? В чому проблема? Поясніть мені. Я не доганяю. Чесно.
Добре, залишимо в спокої і Лару Павлівну. Та побажаємо..
Що ми маємо у прєдвкушеніі? Остаточно без Рангіль. Мене тіпає, як я згадую, що вона зав'язала. Я знаю, я занадто переймаюсь. Таке. Проїхали. Забули.
1) Норвежки. Кайса.. (та ті численні слаломістки, на яких мені, за великим рахунком, по барабану, окрім, може, Лисдаль та... еее... Окрім Лисдаль). 2) Може це — перший пункт?. Чекання добрих новин і повернення: Валері Греньє, Софії Годжи, Жасмін Флюрі, Йоани Гелен, Корінн Сутер, Елени Куртоні.. та, звичайно, Венді Холденер й Петри Влгової, особливо. На окремому місці Брізі Джонсон, яку досі USADA тримає у небутті.
3) Що з моїм фанатським списком? Я порівнював його з сінематографом. Ряди та проходи між ними. Перший ряд з п'яти розкішних крісел, з яких непорожнє тільки лише одне, залишається недоторканим.
lollipirovano [Luce delle 5]
Другий, через прохід шириною з Русанівський канал, в цьому сезоні поповнила Лаура Піровано, дивно, що я її раніше не примічав. Це був її найкращий сезон (як і у багатьох інших, дуже продуктивним виявився кубок 23/24), мені подобалось, як вона себе поводила, мені дуже імпонує, що вона цікавиться більш, аее, працезатратною фотографією, знімаючи на «Leica». Хоча, натурально, це коштує «попадання» на глибину різкості у групових фото, що з телефонами неможливо навіть спеціально. Але це похвально. Чекаю на її перший подіум. Потенціал є, я так думаю. .. А ще в Альтенмаркті була цікава історія, вона попросила та отримала автографа (карточку зі свіжим підписом) у самої Лари Ґут! Ми будемо прямо казати, Лара — легенда, без усілякої іронії (якої в мене хоч кришталеві глобуси наповняй), і ця дівчина се дуже добре розуміє — що змагається поряд із Нею.
Мабуть, я не стану оглашать увесь список, пожалуйста. Насправді, я не хочу нікого більше виділяти, я хочу просто отримувати спокійну насолоду від улюбленого спорту. Сподіваючись, що прийдешній сезон також вдасться подивитись.
Дякую за увагу. Слава Україні! Шануймося.